Знову про дрони та SpaceX

У продовження запису «Навіщо SpaceX глушить дрони на фронті?». Нарешті з'явилася інформація, яка пояснює загадкові заяви Ґвін Шотвел та Ілона Маска про обмеження мережі Starlink для роботи українських дронів на фронті. І мене це пояснення зовсім не тішить.

Паяцом керувати може кожен

Все ж таки зеленява влада — найтупіша з усіх, які у нас були, принаймні, в цьому столітті. Здається, ніхто ще під час розслідування злочинів, вчинених держслужбовцями, не пробував вийти ані на самих себе, ані на власне начальство, яке тебе прилаштувало на тепле місце. А ці можуть.

Ось, ДБР з пафосом оголосило, що воно «завершило розслідування щодо держзради колишнього начальника головного управління СБУ в АР Крим Олега Кулініча». І далі розповіло, що Кулініч за вказівками Сівковича з Москви керував керівництвом СБУ (тобто, особисто Бакановим), контролював поширення інформації (хоча перебував не на тій посаді, щоб це було можливим), створював цілі нові підрозділи і ставив на потрібні посади потрібних людей (того-таки Наумова).

І от в усьому найбільша заковика — це те, що не мав Кулініч на все це жодних повноважень, бо не займав відповідних посад, не мав відповідної влади. Особливо в кадрових питаннях, де всі документи підписують винятково президент і голова СБУ. Простіше кажучи, ДБР, по суті, відрапортувало, що Зеленський і Баканов, які призначали всіх цих Наумових, діяли безпосередньо за вказівками Кулініча, були просто його підручними. Входили в одну з ним банду. Яка прямо керувалася з Москви 5-ою службою ФСБ через Сівковича.

За докладний розбір ситуації маємо подякувати Юрію Бутусову:

Таким чином, Зєлєю командував не тільки Єрмак, але навіть і якийсь дрібний Кулініч. Забираю назад свої слова про те, що вказівку Баканову на затримання Семенченка давав Єрмак. Тепер зрозуміло, що СБУ при Баканові керувалося прямо з Москви, а самому Баканову подібні документи могли давати на підпис взагалі у стилі «Підпишіться ось тут. Що це?.. Та це таке... для бухгалтерії потрібно».

Варіант допису у блозі сайту

В Києві зникли птахи й комахи

Оце нещодавно помітив, що в Києві стало катастрофічно мало птахів. Можна сказати, що майже повністю зникли.

Раніше на кожному газоні, кущі, дереві і навіть купці піску була ціла зграя горобців. Як т. зв. домашніх, так і польових. Тепер немає жодного. Скільки не ходжу — не бачу їх: зникли, та й годі. А це ж найпоширеніші міські птахи були!

Так само зникли повністю граки. Раніше вони скрізь були. А ввечері збиралися у величезні зграї і, вибираючи місце для ночівлі, кружляли над містом здоровими чорними вихорами, нагадуючи рої роботів з Лемового «Непереможного». Тепер не бачу жодного. Хоча зима давно скінчилася, і мали б повернутися. Але ні.

Шпаки й чорні дрозди завжди прилітали в Київ із зимівлі десь на рубежі лютого й березня. Нині вже кінець березня, а я не бачу жодного. Як і жодного співочого дрозда. А це ж були найпоширеніші птахи після горобців і ворон!

Раніше по берегах Дніпра скрізь бігали сірі плиски і трусили хвостами. Нині — жодної. Чайок теж немає. А їх же два види було.

Що ж вже казати про менш поширених птахів — синиць, славок, сорок, сойок, підкоришників усяких. Ніби й є якісь птахи: ідеш по гайку і чуєш чотири-п'ять різних пташиних пісень — але це одиничні особини, яких не завжди й побачиш. Двох малих дятлів хіба сьогодні побачив, і кілька птахів поодаль, яких ідентифікувати на відстані було неможливо. І все. Про рідкісні види — всяких соколів та круків я вже й не згадую.

По суті, у помітних кількостях залишилися лише ворони й качки-крижні. Інше птаство як вимерло. Навіть голуби зникли, що вже зовсім ні в які ворота не лізе. Підозрюю, що так воно і є: вимерли. Ще рік тому постійна робота артилерії розлякала з Києва птахів. Це було вже тоді одразу помітно. Очевидно, більшість не гніздилася тут, і нині, через рік, ми маємо провал у всіх пташиних популяціях. Спитати б, що думають із цього приводу орнітологи, але таких знайомих у мене немає.

В будь-якому разі, є підозра, що цього року ми можемо не побачити і не почути в Києві ні стрижів, ні солов'їв. Що буде вже зовсім сумно.

А найдивніше — це те, що разом із птахами кудись зникли й комахи. За всю весну я тільки одного павука зустрів на вулиці, а комах досі не бачив. Хоча весна тепла, бруньки вже розпускаються (а не як колись, за т. зв. «кліматичного оптимуму», — в середині квітня), тож мали б вже вигрітися та й повилазити з-під кори. А зменшення кількості птахів мало б сильно збільшити екологічний простір для комах, дозволити їм більше розмножуватися й легше пересуватися. Але ж ні. Немає комах. Ходиш, як по радіаційному лісі, де рослини ще вижили, витримали дозу радіації, а тварини — ні. От що б це означало?

Варіант допису у блозі сайту

Гаага й перелам у війні

Вчора, 17 березня 2023 року, був історичний день. Стара Європа, яка так довго панькалася не тільки з Росією, але й особисто з Путіном, нарешті відмежувалася хоча б від цього останнього, оголосивши його воєнним злочинцем. Міжнародний кримінальний суд, який перебуває в Гаазі, — отой самий знаменитий гаазький трибунал — офіційно оголосив Путіну підозру у вчиненні воєнного злочину й видав ордер на його арешт:

В принципі, за цю добу і без мене все сказано в медіа, я тільки підсумую і правильно розставлю акценти, оскільки це справді історична подія. Отже, що ми маємо?

Для чого потрібна гвардія наступу?

А знаєте, для чого потрібна гвардія наступу, нещодавно анонсована МВС і відтоді сильно рекламована? Ось ця сама, з професійними фото й мотивувальними описами батальйонів Нацгвардії, включно з легендарним «Азовом»? Я ось не бачу в Інтернеті, щоб це хоч хтось розумів, тому напишу.

Якою буде Україна після війни

Надибав на просторах YouTube'а чудове доповнення до мого допису «Пострадянська охлократія». Валерій Пекар, підприємець і викладач (регалії коротко) просто й доступно пояснює, чому після війни ми опинимося всією країною в багні по горло, і як нинішня влада уб'є всі наївні мрії про відновлення України та нашу інтеграцію в цивілізований світ:

Хто надає перевагу текстовому формату викладу інформації, то ось стаття Пекара: «Виграти війну, програти мир: інерційний сценарій» — для обговорення якої його й запросили до ефіру, що вище у відеовставці, і яку він в цьому ефірі, по суті, переказав.

Згоден майже з усім, зроблю тільки три зауваження.

Навіщо SpaceX глушить дрони на фронті?

8 грудня Reuters ошелешили новиною: президентка компанії SpaceX Ґвін Шотвел (Шотуел) заявила, що відтепер компанія обмежить, наскільки це можливо, використання їхнього інтернету Starlink українськими військами на фронті для керування дронами (оригінал, український переказ). Бо, бачте, технології SpaceX не призначені для використання в якості зброї, а надання Starlink організаціям і підрозділам української держави — це суто гуманітарна місія, і взагалі: таке використання ні в яких угодах не прописано. Враховуючи, що ніяких офіційних угод з постачання Starlink, наскільки я знаю, взагалі немає, і інтернет-з'єднання на фронті функціонує просто з доброї волі SpaceX та ще й значною мірою за їхній кошт — але при цьому із самого початку призначалося саме для фронту — такі заяви не мають ніякого сенсу.

З другого боку, можливостей глушити дрони у інтернет-провайдера й немає: є тільки можливість виявляти й обмежувати відеопотік з них. Для цього використовується технологія геозонування (geofencing); і SpaceX справді застосовують її, блокуючи з'єднання зі Starlink на окупованих територіях, за рахунок чого, приміром, під час Балаклійської операції у українських військ, які несподівано й далеко прорвалися в тил ворога, декілька днів не було інтернет-зв'язку — аж доки SpaceX не привела своє геозонування у відповідність до так раптово зміненої лінії фронту.

За вже більш як півмісяця, які минули від дивної заяви Шотвел, я жодного разу не чув від фронтовиків нарікань на погіршення відеопотоку з дронів. То до чого ж була ця заява Шотвел? Який сенс рік постачати спеціально для фронту цілісну інфраструктуру інтернет-зв'язку, частково її оплачувати, а потім взяти і зробити таку шизофренічну заяву, мовляв, ми так не домовлялися (хоча насправді самі були ініціаторами) і тому ми вам за це... майже нічого не зробимо.

От що це взагалі було? Розберемося.

Viber, Telegram та інші месенджери (частина 3)

У минулих частинах допису я обговорив, чому не можна в жодному разі користуватися білоруським Вайбером (частина 1) та російським Телеграмом (частина 2). Постає закономірне питання: а чим же користуватися? Який комунікатор (instant messenger в англійському слововживанні) обрати для спілкування? Особливо, якщо не хочеться вивчати зоопарк наявних у світі комунікаторів, а заодно витрачати зайві зусилля на переконання рідних і знайомих, що ось ця конкретна програма краща, і нею варто почати користуватися.

Насправді, відповідь очевидна. Для більшості користувачів, які ліниві, не допитливі і хочуть все одразу: щоб тут і тепер вже працювало і без збоїв, і ще й щоб «у всіх було» — тобто, для тих самих меметичних 99% населення (чи хто яке число більше любить) — найкращий варіант для спілкування давно є і в переважній більшості випадків вже встановлений на телефон. А на комп'ютер взагалі нічого не треба встановлювати. Про що мова?

Drupal-івський модуль addtoany призводить до HTTP ERROR 500

Може, кому знадобиться.

Якщо у вас є сайт на Drupal-і, і в ньому встановлено модуль addtoany, то не оновлюйте його до останньої версії, яка оце зараз вийшла. Бо поламає сайт і бачитимете суцільну помилку 500 замість сторінок. А якщо ще й виконуватимете оновлення в рекомендованому режимі обслуговування, то втратите web-доступ да сайту взагалі. Проблему вже відзначають різні люди, навіть баг у друпалівському багтрекері завели (Error after updating to 4.17).

Я, коли у мене таке вчора сталося, думав вже, що пропав мій друпалівський блог, в якому я пишу й зберігаю всі чернетки записів, перш ніж їх опублікувати. Особливо жаль було початого перекладу есе про імператора Юліана. Але, нівроку, проблема з addtoany розв'язується дуже просто: слід просто видалити каталог модуля з сайту. Зайти за FTP або через панель керування на своєму хостингу, і просто видалити каталог

<сайт>/sites/all/modules/addtoany

Причому, не перейменувати (як переважно рекомендують робити у випадках проблем з модулями в Інтернеті), а саме видалити. Після чого все починає працювати. А на сторінці модулів слідів видаленого ламаного addtoany як і не було.

Варіант допису у блозі сайту

Правильний Тарас

„Розбавимо“ блог чимось якщо не оптимістичним, то принаймні веселим. В житті можна спостерігати достатньо кумедних сцен, гідних пера. Наступна сценка з життя саме така.

Пострадянська охлократія

Ось вже скільки років минуло від краху Радянського Союзу, а, як виявляється, багато людей, які встигли пожити при соціалізмі, так досі й не зрозуміли фатальної ролі планування у занепаді суспільства і встановленні тоталітаризму. От що значить: роками читати неправильну літературу. В такому разі не розумітимеш навіть те, що у тебе перед очима відбувається.

Щоб якось спрямувати народ на правильний шлях, я змушений постійно рекомендувати всім читати Фрідріха Хаєка (або Гаєка; от як його транслітерувати, якщо прізвище явно чеське: Гаєк, — але сам він вже австрієць, тобто, німець, і там вже явно радше «х», ніж «г» за вимовою?). В результаті, сам оце перечитав його «Шлях до рабства». І в тому виданні, яке мені трапилося, виявилася дуже гарна післямова. Здається, в ній дуже правильно описано саме те, що відбувається на протязі усього часу незалежності України. Зацитую:

«Аватар: Шлях води»

Стисло для всіх, хто ще не бачив другий «Аватар», він же «Шлях води». Подивитися однозначно треба. Той хто не встигне — а прокат ось-ось (до кінця року) завершиться — той дуже багато втратить. Поясню, чому.

Ніч яка зоряна...

Найкоротший день року — 21 грудня. Попередня ніч — з 20 на 21 грудня — найдовша у році. А 19 грудня був серйозний „приліт“, який додатково підкосив енергетичні мережі Києва так, що більша частина міста наступної ночі — з 19 на 20 грудня — опинилася у темряві.

І при цьому за збігом обставин вперше за багато днів було сонячно вдень і ясно вночі. Тож зоряне небо над темним містом виявилося незвично багатим на яскраві зорі, більшість з яких в інший час просто не видно через засвічування неба нічними міськими вогнями. Я стільки зірок над Києвом ніколи в житті не бачив. А тут навіть не тільки окремі зірки було видно, але й тьмяні зоряні скупчення і туманності. Особливо цікаво виглядав характерний „хрест“ Оріона (Бетельгейзе, Альнітак, Альнілам, Мінтака та Рігель, якщо перелічувати згори донизу і зліва направо), просто біля якого, одразу під поясом Оріона, виявилася Туманність Оріона (вона ж Мессьє 42 або, скорочено, М42), про яку я нічого не знав і бачив як ніби вперше.

Словом, наплював я на те, що холоднувато біля вікна, і довго сидів та дивився на незвичне зоряне небо. Сподіваюся, це була найзоряніша ніч над Києвом не тільки в цьому році, але ще на довго-довго років, десятиліть і століть наперед: світло нам у столиці потрібне більше. Але все одно було приємно.

Варіант допису у блозі сайту

Viber, Telegram та інші месенджери (частина 2)

Продовжимо розмову про безпечні та небезпечні інтернет-месенджери (засоби для безпосереднього спілкування в Інтернеті) і про інформаційну гігієну. Минулий допис був присвячений білоруському Viber-у. У цьому поговоримо про Telegram.

Прозора зима (за день до „прильоту“)

Гарний день був — 22 листопада... Особливо тим, що красиво було. Всі крони дерев — гілки, листя, хвоя — були суцільно вкриті прозорою кригою, ніби склом. А таке дуже рідко буває. Я ось тільки раз колись зумів пофотографувати таку прозору зиму.

Цього разу навіть не намагався, щоб не почали чіплятися, що це я тут під час війни фотографую. А воно найкрасивіше було навпроти МВС, де рядком ростуть кримські сосни з довжелезними хвоїнами, і ось ці всі голки суцільно були у прозорій крижаній глазурі. Тому все, що я зняв за день — це суперкоротке відео біля Золотих воріт, на якому теж, можна вважати, зафіксоване деяке диво природи: сніг десь упав з парапета і перевернувся так, що звислі бурульки стали вертикально, утворивши щось типу дитячого малюнку, на якому зображено казковий замок.

Красиво було. А наступного ранку був масований ракетний удар. Із попаданням в районі ТЕЦ № 5 — так що аж шибки задрижали. Після чого ми просиділи всім будинком без світла й опалення півтори доби. Але згадати 22 листопада було все одно приємно.

Варіант допису у блозі сайту

Щодо звільнення Херсона

Рідне місто, місто Херсон, Миліше тебе нема. Білі стіни гарних домів, Балкони на цих домах. А я іду, гукаю тебе Гуляти до зорі. І ми Самі Гуляймо.

Воплі Відоплясова Були деньки

Була у мене така забаганка, щоб Херсон звільнили до 7 листопада, до річниці більшовицького перевороту (він же Вєлікая октябрьская...). Це було б дуже іронічно (як з погляду місцевого: див. відеоряд за посиланням в епіграфі — так і з запоребрикового: див. міркування про «Страну вечного ноября»). Ну, друзі знають, обговорювали. Хоча сам я думав, що у листопаді бої за місто ще триватимуть, може й до кінця місяця.

В будь-якому разі, дійсність вирішила, що хай іронія буде в чому-небуть іншому, і перенесла звільнення Херсона на красиву дату 11.11.2022. Що теж добре. І чекати до кінця року не треба, як прогнозували обережні аналітики.

Зате можна святкувати. З кавунами. Куди ж без них?

Варіант допису у блозі сайту

Viber, Telegram та інші месенджери (частина 1)

Я трохи в шоці кожного разу, коли мені в ході повномасштабної війни Росії+Білорусі проти України доводиться раз у раз пояснювати черговим диким людям, що для українців користуватися білоруським Вайбером (Viber-ом) та приховано російським Телеграмом (Telegram-ом) — це самогубчий ідіотизм. Причому, пояснювати доводиться не лише диванним мешканцям, але й представникам бізнесу, що особливо дратує. Доведеться залишити тут у блозі пам'ятку з цього приводу. А заодно поговорити про альтернативи. Отже:

Зеленський не збирається звільняти Крим

Вже вчора, 5 листопада Олег Жданов засвідчив (див. відео з моменту вставки 47:20), що на нещодавньому обіді у французького посла в Україні цей самий посол повідомив присутнім, що Зеленський особисто обіцяв не відвойовувати Крим. Мовляв, будемо вирішувати долю Криму суто дипломатичними засобами.

І це не навесні сказано, це вже середина осені. Після неймовірної Балаклійсько-Ізюмської операції, після „бавовни“ у Новофедорівці, Джанкої та на Кримському мосту. І після визнання Російської Федерації країною з терористичним режимом низкою східноєвропейських країн, а також Парламентською асамблеєю Ради Європи. Навіть після всього цього блазень все одно хоче „лягти“ під Кремль. „Порєшать вапрос по-пацанскі“ з терористами.

Як бачимо, дорогенькі, зеленява наволоч за вісім місяців повномасштабного вторгнення не стала проукраїнською ані на мікрон. І не збирається звільняти українські території, все ще сподіваючись, що з російськими загарбниками вийде домовитися ціною здачі частини цих територій. Частини наших земель і частини нашого народу. В окупацію. В полон. В зону. В орду.

Це дуже доречне нагадування, що Україною під час війни й загрози тотального знищення керують її прямі вороги. Які анітрохи не змінили своєї проросійської позиції і лише будучи загнані в кут вимушено імітують український патріотизм. Власне, імітувати, грати роль — це вони вміють. Особливо — головний паяц, який взагалі тільки цим все життя й займається.

Це означає, що до осені наступного року, коли ми звільнимо Херсонщину, і постане питання про звільнення Криму, запропонований мною громадянський рух «Відсіч» повністю зберігатиме актуальність, оскільки виникне реальна загроза зупинки зеленявим кодлом українських військ і згортання операцій зі звільнення наших територій під будь-яким надуманим приводом.

Пора вже братися за розум, співвітчизники, і гасити всі такі плани зеленявих ще до того, як вони стануть актуальними. А не як завжди: кліпати очима, ляпати вухами і на ходу спати, аж доки смажений півень дзьобне, — після чого знову почати заднім числом бідкатися, мовляв: як же це так сталося, що у тисячний раз Україну злії люди приспали, лукаві, а тепер в огні її, окраденную, будять. От не було всіх 999 попередніх разів, все ж так добре було...

Варіант допису у блозі сайту

Злеє сонце блищить

Це — блог, і записи в тут можуть бути якнайрізноманітніші. В тому числі й несерйозні. Ось, NASA оприлюднило знімок Сонця за 26 жовтня, на якому прочитуються риси людського обличчя:

Як бачимо, Сонечко задоволено усміхається. Усмішка, правда, зовсім недобра, хоч і широка. Та й вусики якісь путлерівські чітко виділяються. Воно й не дивно.

Що робити з Білоруссю, і що з нею буде?

Всі знову напружуються з приводу нарощування російського військового угрупування на території Білорусі й спекулюють на тему, чим же воно закінчиться. Вставлю і свої п'ять копійок, як аналітичних, так і прогностичних. Проблему поставлю саме так, як у заголовку. У двох питаннях. Порядок цих питань спершу може видатися неправильним, але насправді з ним все гаразд. Зараз побачите. Отже: