Злеє сонце блищить

Це — блог, і записи в тут можуть бути якнайрізноманітніші. В тому числі й несерйозні. Ось, NASA оприлюднило знімок Сонця за 26 жовтня, на якому прочитуються риси людського обличчя:

Як бачимо, Сонечко задоволено усміхається. Усмішка, правда, зовсім недобра, хоч і широка. Та й вусики якісь путлерівські чітко виділяються. Воно й не дивно. Через ці темні плями, які нам видаються очима й вусами, в бік Землі виривається сонячний вітер, тобто, потік швидких заряджених частинок (електронів та протонів точно), який нам нічого, окрім шкоди, не несе (якраз ввечері 29 жовтня, коли цей потік досяг атмосфери Землі, він викликав у ній магнітну бурю, що могли на собі відчути метеозалежні люди; щодо шкоди супутникам на орбіті та електромережам на Землі, то це залежить від потужності коронального викиду, що породив сонячний вітер; про це, ніби, ніяких повідомлень не було).

І мені при погляді на це зловісне Сонце згадався віршик, який я з однокласниками написав чи то у 2-му, чи то у 3-му класі школи. Зібралися на перерві й почали вигадувати. Спершу двоє нас було, потім ще людей із п'ятірко приєдналося. Врешті-решт народили ми колективно наступні 5 строф:

Лід суниці повчає, Голий ліс шелестить, Травка з снігом гуляє, Злеє сонце блищить. Повінь з житом співає, Піднебесся пищить, Мишка дурню читає, Жук з ломакою спить. Вітер гай надуває, Той летить в небокрай; Хмарка хмарку стрічає І кричить: «А-я-яй!» На північному півдні Аж гарячий мороз. Де потріскались півні, Де живе паровоз, — Гріє місяць печально, Засвітилась пітьма, Світляки заспівали... Тільки неба нема.

Ось так. Злеє сонце блищить. Це ВОНО!

Жаль, мене ніхто зі співавторів віршика не читає: могли б згадати...

Варіант допису у блозі сайту