Найкоротший день року — 21 грудня. Попередня ніч — з 20 на 21 грудня — найдовша у році. А 19 грудня був серйозний „приліт“, який додатково підкосив енергетичні мережі Києва так, що більша частина міста наступної ночі — з 19 на 20 грудня — опинилася у темряві.
І при цьому за збігом обставин вперше за багато днів було сонячно вдень і ясно вночі. Тож зоряне небо над темним містом виявилося незвично багатим на яскраві зорі, більшість з яких в інший час просто не видно через засвічування неба нічними міськими вогнями. Я стільки зірок над Києвом ніколи в житті не бачив. А тут навіть не тільки окремі зірки було видно, але й тьмяні зоряні скупчення і туманності. Особливо цікаво виглядав характерний „хрест“ Оріона (Бетельгейзе, Альнітак, Альнілам, Мінтака та Рігель, якщо перелічувати згори донизу і зліва направо), просто біля якого, одразу під поясом Оріона, виявилася Туманність Оріона (вона ж Мессьє 42 або, скорочено, М42), про яку я нічого не знав і бачив як ніби вперше.
Словом, наплював я на те, що холоднувато біля вікна, і довго сидів та дивився на незвичне зоряне небо. Сподіваюся, це була найзоряніша ніч над Києвом не тільки в цьому році, але ще на довго-довго років, десятиліть і століть наперед: світло нам у столиці потрібне більше. Але все одно було приємно.
Варіант допису у блозі сайту
Немає коментарів:
Дописати коментар