На останню добу прийшлося аж два епічні вибухи, і добре, що цілком безпечні. Спершу в атмосфері вибухнув метеор, причому десь порівняно недалеко біля мене:
(Ось ще два додаткові ракурси). Я його бачив, правда, тільки самим краєчком ока. Причому, з висоти моєї квартири мені здалося, що два спалахи підряд і вибух відбулися не в небі, а десь внизу аж на землі. Тому я навіть не надав цьому ніякого значення і навіть не відірвався від комп'ютера:
Вирішив, що це просто збіг обставин: раз спалахи були блакитні, то подумав, що це хтось «блималку» на поліцейській машині увімкнув і тут-таки вимкнув, а вибух — ну, може, петарда, а може постріл. Не зрозуміло було лише, чому спалахи такі яскраві, але я вирішив, що мені просто здалося, — на краю ж зорового поля це було — і продовжив свої комп'ютерні справи. Ех, оце б знав, куди дивитися треба...
Обізнані люди із Державного космічного агентства України пишуть (я орфографію трохи підправив), що
«Найбільш ймовірно спалах було спричинено падінням метеориту з потоку Лірид.
Щороку у квітні Земля проходить через шлейф комети Тетчер, яка залишає метеорний потік Ліриди.
Ліриди — це дуже швидкі і яскраві метеори, які спричиняє шлейф комети Тетчер. Ліриди не залишають довгих палаючих слідів, коли проносяться через атмосферу Землі, їхня ознака — яскраві спалахи, або так звані «вогняні кулі».
Метеорний потік Ліриди — один з найдавніших серед відомих людству. Його спостерігали ще китайці у 687 році до н. е. Свою назву потік Ліриди отримав від сузір'я Ліри, з якого нібито падає метеоритний дощ.
У шлейф комети Тетчера, яка залишає метеоритний потік Ліриди, Земля потрапила 15 квітня 2023 року. Вийде з нього наша планета 29 квітня. Пік зорепаду припадає на 21 квітня.»
Так що відповідь на дурнувате питання свідка події (у відео ось за цим посиланням — обережно: матюки!) є, і вона цілком природна. Цікаво, звісно, чи хоч щось упало на землю у вигляді метеорита/метеоритів, чи весь метеороїд згорів в атмосфері начисто (якраз під час вибуху)? З огляду на напрям, в якому це відбулося відносно мене, якщо якісь уламки небесного тіла й уціліли, то нині вони, швидше за все, вже лежать на дні Дніпра. Хоча, пошукати і по берегах, і подалі на правому березі можна. Якщо знати, що шукаєш, розуміти, як воно може виглядати.
Ну, а другий бада-бум за добу вже був рукотворний. Але він якраз розчарував.
Це відбулося під час випробувального польоту прототипу першого в історії людства справжнього космічного корабля — котрий його творець і розробник Ілон Маск не дуже вдало назвав «Зорельотом» (Starship по-англійському; невдало, бо до зірок за межі Сонячної системи ця маленька машинка ніяк полетіти не зможе). До цього люди були здатні будувати лише ракети, човники («шатли») й невеликі космічні капсули (які недоречно досі називають кораблями). А тут — справжній корабель, який може сам злітати з невеликих планет (з того-таки Марса) і вільно літати в межах Сонячної системи. І до ста осіб на борт брати.
На жаль, не склалося. Через дві хвилини після зльоту, ракета-носій Superheavy (буквально «Суперважка»; ще одна невдала назва) втратила стійкість і почала неконтрольовано обертатися так, що аж пішла в переверти. Комп'ютер ракети намагався боротися за себе і все пробував вирівняти ракету, але нічого у нього не вийшло, і на п'ятій хвилині довелося все ще з'єднані ракету й корабель двома вибухами підірвати в повітрі.
Знову ех... Вважайте, два роки ми чекали на політ, доки американські бюрократи видали всі потрібні дозволи. Тепер будемо чекати ще кілька місяців на повтор. Сподіваюся, він буде більш вдалим.
Варіант допису у блозі сайту
Немає коментарів:
Дописати коментар