Кажуть, в Античності римські автори часто бідкалися, що латинь — дуже бідна мова у порівнянні з грецькою, дуже проблематично на латині висококультурні ідеї формулювати та інтелектуальні міркування проводити. Потім якось все налагодилося. Аж так, що латинь сама стала зразковою інтелектуальною мовою для цілої Західноєвропейської цивілізації.
Ми, українці, в перші десятиліття незалежності пройшли ту саму фазу бідкання й нарікань на бідність своєї мови. Та й справді — попри весь розвиток на протязі XX століття українська залишалася біднішою за російську в плані інтелектуальної лексики. Описати сільську пастораль чи п'ятдесят видів пиріжків з маком — тут будь ласка, проблем не було. А от формувати наукову, філософську, інженерну та навіть мистецьку термінологію було вже важко. Проблематично.
Залишу-но я тут посилання на інтерв'ю з розвідником і контррозвідником Романом Червінським, яке було взяте якраз перед його арештом. Дуже вчасно. Поміркувавши два дні, я зостаюся при думці, що це — найважливіше з усіх інтерв'ю про долю України (нинішню й майбутню), які були дані за весь час вторгнення, а то й за останні 4 роки.
Багато фактажу, як відомого, так і нового. Червінський не просто описує характерні особливості нинішньої війни та дії зеленявої влади. З його пояснень складається чітка картина, яку я останнім часом намагаюся пояснити всім навколишнім: Україною під час війни на знищення, війни, від якої залежить саме існування України та фізичне існування значної кількості українців, керують зрадники та агенти агресора, які й підставили країну під удар масованого вторгнення. Зрадники й агенти, які мріяли зробити з України філію Росії і які для цього почали повзучу узурпацію влади. Які складають всю верхівку української влади, починаючи з верховного головнокомандувача. І плани яких закінчилися в той самий момент, коли Україна не впала, а встояла, коли український народ сам взяв зброю в руки і зупинив ворожі війська.
І з цього моменту зеленява банда опинилася в глухому куті. Вони тепер вже не можуть нікуди подітися, нікуди втекти. Змушені залишатися тут і вдавати із себе патріотів. Але паралельно продовжують нищити елементи демократичної системи і ведуть системне полювання на патріотів у силових структурах.
Як хто проґавив всю історію, і не знає, що зараз із Червінським, то ось вам ще розбір від Юрія Бутусова.
Романа Червінського треба захистити. І визволити з-за ґрат. Всім суспільством. Точніше, його патріотичною й небайдужою частиною. Але зрозуміло, що цього не буде. Хоча б тому, що потрібна масовість. А майже всі, хто здатен на вчинки, вже давно на фронті або навіть у могилі. Залишилися переважно хом'ячки й планктон. Або, певніше, — холуї, які люблять поговорити про рабську психологію рашні, але самі готові 24/7 лизати чоботи будь-якій владі не згірш за всякого кацапа. І так само готові цькувати кожного, хто про чинну владу бодай щось критичне скаже. На що зеленява банда й розраховує.
Але не тільки тому. Українське тилове стадо не захистить Червінського в першу чергу з тих самих причин, з яких не захистило Семенченка. Залишається лише сподіватися, що саме через це (точніше, через ув'язнення і недопущення на фронт) обидва названі патріоти переживуть війну і залишаться цілими й не ушкодженими. На щось більше сподіватися не доводиться...
На останню добу прийшлося аж два епічні вибухи, і добре, що цілком безпечні. Спершу в атмосфері вибухнув метеор, причому десь порівняно недалеко біля мене:
(Ось ще два додаткові ракурси). Я його бачив, правда, тільки самим краєчком ока. Причому, з висоти моєї квартири мені здалося, що два спалахи підряд і вибух відбулися не в небі, а десь внизу аж на землі. Тому я навіть не надав цьому ніякого значення і навіть не відірвався від комп'ютера:
Рік тому, 10 березня 2022 року, ще на початку вторгнення, я дав свої прогнози щодо подальшого перебігу й можливого завершення нинішньої російсько-української війни. Перечитуючи тепер той допис, я бачу, що якісно описав все правильно (ну як, все — все, що вже збулося або збувається). Тому через рік мені не треба відмовлятися від сказаного (за винятком оцінки строків), зате можна багато чого уточнити. Адже за цей час багато чого стало зрозумілим, що не було зрозумілим тоді.
Останнім часом звернув увагу, що практично ніхто правильно не вимовляє абревіатуру «ЗСУ». Абревіатури, як відомо, вимовляються по буквах, тож «ЗСУ» має звучати як «зе-ес-у». Але з якогось дива практично всі, включно з журналістами, чомусь вимовляють: «зе-се-у». Людоньки, ну ви зовсім вже в дитинство впали? Забули, як букви називаються? Ну немає у природі ніякої букви «се» — є тільки буква «ес»!
До речі, та сама біда з вимовою букви «р» в абревіатурах, яку постійно намагаються вимовляти як «ре», а не «ер», як потрібно. Досить згадати «це-ре-у», яке ще з волохатих радянських часів неправильно вимовляється, і ніхто цього чомусь не помічає. Хоча, якщо порахувати кількість філологів у країні, здавалося б, має бути дуже соромно за таку хутірську неграмотність. Але ж ні: дипломовані філологи так само нічого не помічають.
І я зовсім не випадково згадав впадання у дитинство. Бо саме коли я ще ходив у дитячий садок, мені доводилося переконувати інших дітей — часом старших за мене на два-три роки (що в тому віці є велетенською різницею), — що правильно казати: «ер» і «ес», бо букви саме так називаються, а не «ре» і «се». Як можна здогадатися, носії неправильної вимови сперечалися і ґонорилися.
Нині ж такі мудрагелі давно виросли, вбилися в літа, вже й старіють — а дитсадкова неграмотність у них так і лишилася. Ні школа, ні виш, ні навчання, ні диплом — нічого їм не допомогло. А останнім часом ця мовна зараза, таке враження, ще й поширюється. Деградуємо цілим суспільством?
У продовження запису «Навіщо SpaceX глушить дрони на фронті?». Нарешті з'явилася інформація, яка пояснює загадкові заяви Ґвін Шотвел та Ілона Маска про обмеження мережі Starlink для роботи українських дронів на фронті. І мене це пояснення зовсім не тішить.
Все ж таки зеленява влада — найтупіша з усіх, які у нас були, принаймні, в цьому столітті. Здається, ніхто ще під час розслідування злочинів, вчинених держслужбовцями, не пробував вийти ані на самих себе, ані на власне начальство, яке тебе прилаштувало на тепле місце. А ці можуть.
Ось, ДБР з пафосом оголосило, що воно «завершило розслідування щодо держзради колишнього начальника головного управління СБУ в АР Крим Олега Кулініча». І далі розповіло, що Кулініч за вказівками Сівковича з Москви керував керівництвом СБУ (тобто, особисто Бакановим), контролював поширення інформації (хоча перебував не на тій посаді, щоб це було можливим), створював цілі нові підрозділи і ставив на потрібні посади потрібних людей (того-таки Наумова).
І от в усьому найбільша заковика — це те, що не мав Кулініч на все це жодних повноважень, бо не займав відповідних посад, не мав відповідної влади. Особливо в кадрових питаннях, де всі документи підписують винятково президент і голова СБУ. Простіше кажучи, ДБР, по суті, відрапортувало, що Зеленський і Баканов, які призначали всіх цих Наумових, діяли безпосередньо за вказівками Кулініча, були просто його підручними. Входили в одну з ним банду. Яка прямо керувалася з Москви 5-ою службою ФСБ через Сівковича.
За докладний розбір ситуації маємо подякувати Юрію Бутусову:
Таким чином, Зєлєю командував не тільки Єрмак, але навіть і якийсь дрібний Кулініч. Забираю назад свої слова про те, що вказівку Баканову на затримання Семенченка давав Єрмак. Тепер зрозуміло, що СБУ при Баканові керувалося прямо з Москви, а самому Баканову подібні документи могли давати на підпис взагалі у стилі «Підпишіться ось тут. Що це?.. Та це таке... для бухгалтерії потрібно».
