Щодо звільнення Херсона

Рідне місто, місто Херсон, Миліше тебе нема. Білі стіни гарних домів, Балкони на цих домах. А я іду, гукаю тебе Гуляти до зорі. І ми Самі Гуляймо.

Воплі Відоплясова Були деньки

Була у мене така забаганка, щоб Херсон звільнили до 7 листопада, до річниці більшовицького перевороту (він же Вєлікая октябрьская...). Це було б дуже іронічно (як з погляду місцевого: див. відеоряд за посиланням в епіграфі — так і з запоребрикового: див. міркування про «Страну вечного ноября»). Ну, друзі знають, обговорювали. Хоча сам я думав, що у листопаді бої за місто ще триватимуть, може й до кінця місяця.

В будь-якому разі, дійсність вирішила, що хай іронія буде в чому-небуть іншому, і перенесла звільнення Херсона на красиву дату 11.11.2022. Що теж добре. І чекати до кінця року не треба, як прогнозували обережні аналітики.

Зате можна святкувати. З кавунами. Куди ж без них?

Варіант допису у блозі сайту

Viber, Telegram та інші месенджери (частина 1)

Я трохи в шоці кожного разу, коли мені в ході повномасштабної війни Росії+Білорусі проти України доводиться раз у раз пояснювати черговим диким людям, що для українців користуватися білоруським Вайбером (Viber-ом) та приховано російським Телеграмом (Telegram-ом) — це самогубчий ідіотизм. Причому, пояснювати доводиться не лише диванним мешканцям, але й представникам бізнесу, що особливо дратує. Доведеться залишити тут у блозі пам'ятку з цього приводу. А заодно поговорити про альтернативи. Отже:

Зеленський не збирається звільняти Крим

Вже вчора, 5 листопада Олег Жданов засвідчив (див. відео з моменту вставки 47:20), що на нещодавньому обіді у французького посла в Україні цей самий посол повідомив присутнім, що Зеленський особисто обіцяв не відвойовувати Крим. Мовляв, будемо вирішувати долю Криму суто дипломатичними засобами.

І це не навесні сказано, це вже середина осені. Після неймовірної Балаклійсько-Ізюмської операції, після „бавовни“ у Новофедорівці, Джанкої та на Кримському мосту. І після визнання Російської Федерації країною з терористичним режимом низкою східноєвропейських країн, а також Парламентською асамблеєю Ради Європи. Навіть після всього цього блазень все одно хоче „лягти“ під Кремль. „Порєшать вапрос по-пацанскі“ з терористами.

Як бачимо, дорогенькі, зеленява наволоч за вісім місяців повномасштабного вторгнення не стала проукраїнською ані на мікрон. І не збирається звільняти українські території, все ще сподіваючись, що з російськими загарбниками вийде домовитися ціною здачі частини цих територій. Частини наших земель і частини нашого народу. В окупацію. В полон. В зону. В орду.

Це дуже доречне нагадування, що Україною під час війни й загрози тотального знищення керують її прямі вороги. Які анітрохи не змінили своєї проросійської позиції і лише будучи загнані в кут вимушено імітують український патріотизм. Власне, імітувати, грати роль — це вони вміють. Особливо — головний паяц, який взагалі тільки цим все життя й займається.

Це означає, що до осені наступного року, коли ми звільнимо Херсонщину, і постане питання про звільнення Криму, запропонований мною громадянський рух «Відсіч» повністю зберігатиме актуальність, оскільки виникне реальна загроза зупинки зеленявим кодлом українських військ і згортання операцій зі звільнення наших територій під будь-яким надуманим приводом.

Пора вже братися за розум, співвітчизники, і гасити всі такі плани зеленявих ще до того, як вони стануть актуальними. А не як завжди: кліпати очима, ляпати вухами і на ходу спати, аж доки смажений півень дзьобне, — після чого знову почати заднім числом бідкатися, мовляв: як же це так сталося, що у тисячний раз Україну злії люди приспали, лукаві, а тепер в огні її, окраденную, будять. От не було всіх 999 попередніх разів, все ж так добре було...

Варіант допису у блозі сайту