Переговори як засіб відбілювання Путіна

У переговорів Зеленського з російськими загарбниками є ще один аспект. Найкраще і найлаконічніше його сформулював військовий експерт Олег Жданов. Він зауважив, що ці переговори — це спроба відбілити Путіна від клейма воєнного злочинця. І спроба заблокувати подання Україною позову проти Путіна як воєнного злочинця в міжнародний трибунал. Бо тут, справді, можливо лише одне з двох: або ця людина — воєнний злочинець, або — сторона переговорів. Або ми добиваємося його арешту й суду, або про щось з ним домовляємося, укладаємо угоди, визнаємо його підпис під ними і зобов'язуємося поважати й виконувати. Одне з двох, і третього не дано. Або — або.

Найдорожчий подарунок загарбникам

Факт, що переважну більшість своєї двотисячолітньої історії українці були під іноземною окупацією або, принаймні, під іноземною владою. Якщо спробувати порахувати (умовно починаючи історію України із Зарубинецької культури, тобто, з II ст. до н. е.), то вийде, що незалежність ми мали на протязі ледве-ледве третини всієї нашої історії. Наочно це можна зобразити ось такою схемою:

Чому я відраховую історію України саме від Зарубинецької культури, а не від будь-яких інших можливих віх — таких, як
• Празька культура (стабілізація населення України за Леонідом Залізняком, слов'янська експансія з розділенням слов'янських народів) або
• поява держави Русь або
• XI ст. (виникнення української мови за Олексієм Стрижаком, писемна фіксація слова «Україна») або
• XIV ст. (остаточний перехід від руської ідентичності до української, перші документи українською мовою) —
це треба окремо обґрунтовувати й пояснювати в окремому дописі. Тут я напишу трохи про причини того невеселого історичного факту, який я відобразив у схемі вище. А він не залежить від того, з якого моменту ми відраховуватимемо нашу історію: проведіть межу в іншій часовій епосі — і пропорція між часом незалежного та підкореного існування України ніяк не покращиться.

Отже: чому ми вічно під чиєюсь окупацією?

Вклад у перемогу, який може внести кожен

В середині березня стало остаточно зрозумілим, що основний план Кремля — захоплення Києва і встановлення в Україні маріонеткового режиму — провалився, і Москва перейде до запасного плану: захоплення сходу й півдня України. 24 березня я першим написав про це (насправді, писав я цей допис, починаючи із 22 березня), а 25 березня генштаб російської армії на своїй прес-конференції устами начальника свого Головного оперативного управління (де розробляються всі плани війни) Рудского повністю підтвердив мої висновки. Після цієї заяви Рудского всі стали заднім числом розумні й почали обговорювати мордорський план «Б». Передбачити цю очевидну річ крім мене ніхто не зміг.

При цьому, є дві важливі речі, які Рудской не повідомив орчим журналістам (насправді, пропагандистам).

Інформаційна підготовка до здачі України почалася

За останню добу кремлівський агент Єрмак наніс ще один удар по українському суспільству. Державний Концерн РРТ взяв і тихцем уночі відключив від цифрового ефіру телеканали Espreso.tv, «Прямий» і 5 канал. Жодного офіційного рішення про відключення немає, тобто це звичайний державний бандитизм.

Чому відключили ці три канали? Та тому, що вони належать опозиційним до Зеленського Яценюку та Порошенку, які зовсім не толерують зеленяву владу. А в найближчому майбутньому можуть стати на заваді планам Єрмака про підписання руками Зеленського з російськими убивцями перемир'я задля зупинення української армії та недопущення звільнення Криму й Донбасу.

Кремлю, чиї інтереси відстоює справжній правитель України Єрмак, потрібно, щоб на момент підписання перемир'я діяли тільки телеканали, контрольовані зеленявою владою, які пропагували б усе, що скаже зелений карлик. А він під диктовку Єрмака буде розказувати, чому потрібно зупинити українську армію, чому «ми» «не можемо» визволити Крим і Донбас і повинні задовольнитися лінією фронту, яка склалася. Повинні забути і змиритися. Повинні примиритися з нашими убивцями. Але щоб промити таким чином мізки населенню, потрібно знищити всі опозиційні телеканали, які зраду України і здачу Криму й Донбасу не приймуть. От їх знищують просто зараз.

Що робити? Протестувати. І не тільки захищаючи опозиційні канали і свободу слова. А взагалі у питанні здачі агресору наших територій. Про це напишу окремим дописом. А поки одна ідея (не моя) для протесту, який можуть здійснювати не лише цивільні, але й військові — навіть, у першу чергу військові. Це — відеозвернення. Масові.

Сам я телебачення не дивлюся, до Порошенка, Яценюка та їхніх телеканалів ставлюся негативно. Але тут ідеться, по-перше, — і це менш важливо — про цензуру і спробу узурпації влади після війни, чого не можна допустити в жодному разі, а, по-друге, — і це значно важливіше — про підготовку до промивання мізків задля здачі частини України агресору. Що є смертельно небезпечно для України, для самого її існування, а відтак — бувально для фізичного існування багатьох з нас. І це не можна якось потім „відіграти“ чи скомпенсувати. Це треба зупинити просто зараз.

Варіант допису у блозі сайту