Скоригуємо мій попередній прогноз про те, що у війні проти України Росія загнала себе у глухий кут і тому буде присилати все нові й нові сили на забій, аж доки вони не закінчаться фізично, або в Росії внаслідок краху центральної влади не втратиться керування військами. Зараз про цей глухий кут вже всі говорять — і при цьому навіщось додають, що плану «Б», тобто, запасного плану у Путіна немає.
Так ось, це очевидно невірно. Запасний план у них є, і ви всі самі про нього знаєте, просто не задумуєтеся. А саме:
Так, Росія напала на Україну для того, щоб захопити Київ, повалити українську владу і посадити тут свій маріонетковий уряд. Але офіційно вони продовжують наполягати, що воюють всього-на-всього за „незалежність“ т. зв. «ЛНР» і «ДНР». Це і є запасний план на випадок провалу. Саме тому вони з такою впертістю штурмують лінію фронту на Донбасі, зокрема, намагаються захопити Маріуполь. Бо якщо вони не встигнуть загарбати хоча б більшу частину Донецької та Луганської областей до повного виснаження своїх військ і неможливості вести бойові дії або до початку завалу самої Росії — тоді так: їм кінець. А от якщо встигнуть, то вони можуть одразу зупинитися, перейти до оборони і гордо заявити, що мета „спецоперації“ досягнута, Росія перемогла всіх нацистів, а Путін знову всіх переграв.
І в цей самий момент вони різко погодяться на переговори з Україною, які ганчірка Зеленський випрошує у них кожен день, починаючи з 25 лютого (а це, на хвилинку, весь час з початку вторгнення, не рахуючи першого дня). Звісно, це не будуть переговори на рівні президентів: Путін вважатиме для себе ганьбою сідати за один стіл, по-перше, з паяцом, а, по-друге, з тим, кого він, за його заявами, тільки-но переміг. Кремль може наполягти на представництві на рівні, скажімо, парламентів і пошле на переговори якого-небудь Володіна або Матвієнко.
Єдина попередня умова, яку виставить Кремль для початку таких переговорів, — це припинення бойових дій та укладення перемир'я. Щоб автоматично залишитися на захоплених територіях. І, оскільки випрошує переговори саме клоун Зєля, то бункерний Пу, погоджуючись на них, виступатиме вже тим самим з позиції сильнішого. В силу чого, за задумом, Зєля погодиться на зупинку бойових дій — тобто, зупинить українські війська, зупинить звільнення українських територій. Заради переговорів.
Отримавши перепочинок, кацапня на окупованих територіях Миколаївщини (якщо вони у них ще будуть на той момент), Херсонщини та Запорізького Приазов'я тут-таки почне підготовку бутафорського „референдуму“ про створення якої-небудь «Народної республіки Новоросія». На окремі МНР, ХерНР і ЗНР територій явно не назбируватиметься, та й мрією кремлівської босоти є саме «Новоросія», а не якісь окремі клаптики з окремими абревіатурами. І будьте певні: скільки б хто в Україні та світі не протестував проти цього балагану, вони цей „референдум“ проведуть, а „результати“ офіційно визнають. Паралельно з переговорами, на які нині так проситься клоун.
У світлі цих міркувань видається, що сама Зєліна метушня з благаннями про переговори є частиною кремлівської стратегії, а не його власною ініціативою. Сам паяц, звісно, цього не розуміє: він просто робить те, що йому підказує або настійливо рекомендує московський агент Єрмак.
Як видається, перехід або не перехід Росії до плану «Б» вирішить доля Маріуполя. Зараз у української армії немає сил для деблокади міста. Здаватися воно теж не буде, а взяти його сил у орків немає. Відтак, Маріуполь буде знищуватися кацапнею будинок за будинком, квартал за кварталом — аж до повного зрівняння з поверхнею Землі. Питання в тому, скільки на це піде часу. Якщо операційне плато на Київському напрямі зберігатиметься, у Маріуполі просто закінчаться ресурси, і місто буде знищене. Цього може виявитися достатньо для того, щоб в Москві вирішили, що пора переходити до запасного плану з переговорами. Справді, в цьому разі Україна буде остаточно відрізана від Азовського моря, й можна буде утворити єдиний сухопутний пояс між Росією і Кримом, у якому створити єдину маріонеткову «Новоросію».
Єдиний спосіб вивільнити сили для перекидання під Маріуполь — це швидко звільнити Київщину, після чого відсунути ворога від Чернігова. Але надій на це практично немає. Зокрема, бравурне повідомлення від середи 23 березня про нібито оточення угрупування російських військ в Ірпені, Бучі та Гостомелі вже сьогодні спростовано бійцем з передової, який м'яко назвав це повідомлення «легкою сенсацією».
Таким чином, з часом імовірність переходу російської загарбницької машини до запасного плану тільки зростає. Нагадую, що вони вже здійснювали таку саму операцію «переговори» у 2014 році руками Порошенка, і тепер мають всі можливості здійснити її руками Зеленського. Із закріпленням нових територіальних втрат України і з новим нескінченним і бесперспективним переговорним процесом — під приводом якого вони будуть добиватися ослаблення західних санкцій і відмови Європи від плану повного витіснення Росії з ринку енергоносіїв. Що їм цілком може вдатися, адже формально Україна ж сама погодиться на перемир'я, сама погодиться на „діалог“.
Ще раз наголошу: запасний план Москви полягає зовсім не в тому, щоб нав'язати Україні якісь вимоги, як це наївно обговорюють у нас всі, а в тому, щоб повторити прецедент 2014 року і під приводом переговорів зберегти за собою окуповані українські території, створивши на них яку-небудь бутафорську «Новоросію». А далі переговорний процес може тягнутися роками, як тяглося Пєтіне одностороннє припинення вогню, яке одним махом перескочило «нормандський формат» і переросло у «Мінськ–1», а потім у «Мінськ–2». Якщо зараз Путін погодиться на переговори — то буде те саме. Тільки назва буде інша. Замість Мінська може бути хоч Стамбул, Хоч Єрусалим — смисл в тому, що російські війська стоятимуть під Києвом та Харковом, а в Херсоні буде невідомо на скільки років наперед «Новоросія».
Тому слід затямити одне: жодних переговорів з агресором до його поразки бути не може, і всі, хто про них говорить, — або прямі агенти Кремля, як Єрмак, або їхні маріонетки і корисні ідіоти, як Зеленський. А для тих із цих корисних ідіотів, які давали присягу (як той же Зеленський), це ще й Стаття 111. Кримінального кодексу України «Державна зрада».
І на завершення кілька доречних і нетривіальних думок про можливість капітуляції РФ без бойових дій на їхній території, а також про головну аксіому для тих, хто має справу із сусідом-ворогом:
Юрій Нестеренко про НАТО та можливість капітуляції Росії
Немає коментарів:
Дописати коментар