Про причини російського вторгнення в Україну

Отже, вторгнення, про яке говорили цілий сезон — із листопада ще — таки почалося. (До речі, це сталося саме в ту добу, коли Україна розпочала триденний експеримент із відключення власної системи електромереж від електромереж Росії та Білорусі). Помилку визнаю: розвідка США мала цілком правильні і до того ж постійно свіжі дані щодо рішень Путіна. Треба визнати, що працюють вони добре. Помилка всіх тих, хто, включно зі мною, не вірив у напад Росії на Україну поза межами ОРДЛО — це, власне, та сама помилка, якої припустився Сталін, не вірячи у план «Барбаросса». Ми дивилися на всі ці супутникові знімки, читали всі ці повідомлення про перегрупування військ і техніки — і справедливо не бачили там ніяких ударних угрупувань. Бачили окозамилювання, навмисну демонстрацію та пересування одних і тих самих груп туди-сюди, щоб спостерігачі рахували їх як ніби різні (саме це було просто перед нападом викрито поляками щодо військ у Білорусі). Не бачили структурованих підрозділів, а тільки розрізнені випадкові групи. І це справді так і було (напишу окремим дописом, якщо руки дійдуть). В чому ж помилка?

Чому стан надзвичайний, а не воєнний

Вчора керівництво Росії (а точніше, особисто Путін) вирішило нарешті юридично зафіксувати своє вторгнення в Україну і присутність своїх окупаційних військ на Донбасі. Найшвидше серед українського політикуму і найбільш правильно відреагувала, як це завжди і буває, «Батьківщина». Юлія Тимошенко з трибуни Верховної Ради, посилаючись на відповідні документи: закони, міжнародні угоди та регламент ООН, — внесла конкретні пропозиції щодо дій у ситуації, що склалася. У її виступі виділяються чотири принципові пропозиції: встановити необмежене фінансування Міністерства оборони (так званий „відкритий рядок“), запровадити воєнний стан у Луганській та Донецькій областях, звернутися до Ради безпеки ООН про проведення виїзного засідання в Україні (це прямо передбачено їхнім регламентом) та, нарешті, здійснити міжнародний позов щодо збитків від російської агресії.

Сьогодні з усіх цих пропозицій вже реалізована перша: ВР прийняла відповідний закон, поданий Тимошенко (і журналамери, як водиться, навіть не змогли його правильно зрозуміти: белькочуть щось про збільшення фінансування і цифру називають). В усьому ж іншому справжній правитель України Єрмак вирішив перехопити ініціативу на себе. Зібрав Радбез, на якому було запропоновано ввести... надзвичайний стан. Не воєнний, а надзвичайний. І не в тих областях, де йде вторгнення, або очікується, — а в усіх інших. Де нічого не відбувається і не очікується. Бий своїх, щоб чужі боялися. Так і пояснили: у всіх областях, крім Луганської та Донецької, бо там, бачте, вже і так є якийсь стан (який вони навіть назвати власною назвою не можуть).

Воля Єрмака була зафіксована рішенням РНБО, далі указом президента (у нас поки є ще такий) і спрямована до ВР. Бо тільки Верховна Рада затверджує законом введення надзвичайного або воєнного стану. На жаль, депутати піддалися і за цей маразм проголосували. Проголосували за те, щоб

ввести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва надзвичайний стан з 00 годин 00 хвилин 24 лютого строком на 30 діб.

Скажіть на милість, а навіщо будь-який особливий стан вводити в Закарпатській області? Де Росія, а де Закарпаття? А у Львівській, Івано-франківській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській, Дніпропетровській, Полтавській областях? У внутрішніх областях, які не біля кордону, не біля Росії та її сателітів? Що за маячня взагалі діється?

І найголовніше: а до чого тут взагалі надзвичайний стан? Чому не воєнний? Направді, все дуже просто © Саакашвілі.

Відкриваємо обидва закони: «Про правовий режим надзвичайного стану» та «Про правовий режим воєнного стану», читаємо, порівнюємо і бачимо наступне:

Дата-паліндром із епохами-паліндромчиками

Щоб там не творилося, а дата сьогодні красива: 22.02.2022. Якщо прибрати крапки, то читається в обидва боки однаково. Востаннє таке було два роки тому, але сьогодні, можливо, навіть цікавіше з нумерологічної точки зору. Бо сьогодні в межах доби було вже три, а не дві епохи (так астрономи називають будь-які часові дати, датування), які теж є паліндромами і повторюють цифри номера року. А саме, це були 02:20, 20:02 та 22:22. Таким чином, виходить ціле паліндромне дерево або кетяг.

Варіант допису у блозі сайту

Про російське вторгнення

Отже, на завтра — на середу 16.02.2022 року західна преса призначила чергове російське вторгнення. Попереднє було призначене неточно — десь-якось у січні. Цього разу вирішили призначити на точну дату. Щоб страшніше було. Заодно в яскравих барвах змалювали, як «Піони» будуть обстрілювати Харків з-за кордону, а не вказані літаки бомбитимуть Київ.

І в Україні багато хто справді почав панікувати. Вже й до мого кола спілкування паніка підбирається. Хтось не робить комерційних закупівель, бо все одно ж війна, і кричить, що треба терміново знімати депозити, хтось у держустанові спакував усі фонди, дзвонить у Київ і дуже дивується, чому у столиці не роблять те саме.

От у 2012 році, коли нібито мав настати кінець світу (тільки тому, що майя колись порахували свої календарні таблиці тільки до цього року), було якось веселіше. Карнавал якийсь був, хоча б. Хоча, панікерів було більше, ніж адекватних людей, і тоді.

А загроза була зовсім нереальна. Зараз вона теж не реальна. Телевізійна. Вигадана. Не буде ніякого вторгнення. Сьогоднішня DDoS-атака на чотири сайти — це, швидше за все, максимум, на який здатна Росія. Треба було б розписати, чому вторгнення не буде, але щось мені ліньки. Он і Байден трохи розчарував, не сказавши у своєму сьогоднішньому зверненні нічого нетривіального і нового. Словом, поки почекаємо. Он вже й на годиннику 16-те.

Варіант допису у блозі сайту