В Україні філологів практично немає. Людей з філологічним дипломом — море. А от людей з чуттям мови та мовознавчою компетенцією — рідкісні одиниці, яких удень з вогнем не знайдеш. Це чітко видно по тому, що мало хто нині здатен правильно написати та вимовити слово «короновірус». Майже всі журналісти, а за ними й чиновники пишуть і кажуть: «коронавірус». Правильне написання настільки рідкісне, що кожного разу викликає приємне здивування.
А між тим чуття рідної мови має підказувати — і не тільки філологу, але й будь-якому носію мови — що такого слова, як «коронавірус» в українській бути не може. Так само, як не може бути слів «дорогавказ», «водаспад», «силамір», «вологастійкий», «кригалам» і под.
Причому, не просто підказувати, а голосно волати про неприродність отого «а» між коренями. Нормальному носію мови це має муляти, шкребти слух та око і викликати загальний дискомфорт. І вже філологічна грамотність має допомогти йому пригадати, чому тут не може бути ніякого «а», а тільки — «о». Бо перед нами — складне слово, утворене з двох коренів: «-корон-» (корінь слова «корона») та «вірус» (де латинське закінчення не розпізнається українським мовним відчуттям, тож маємо слово із суцільного граматичного кореня). Такі слова в українській утворюються постановкою між обома коренями (або основами) такої граматичної конструкції, як інтерфікс. І інтерфіксів, які можна поставити між основами або коренями, в українській тільки два: «о» (в більшості випадків) та «е»/«є» (якщо перший корінь чи основа утворюваного слова закінчується на м'який приголосний або належить слову середнього роду із закінченням «е»: «сонцесяйний»). Таким чином короновірус може бути тільки короновірусом і нічим іншим.
Якщо ж натрапляти на грубо неправильне вживання щодня і не по разу, не по два, а масово — а саме це й стається нині в силу тривання на планеті пандемії короновірусної інфекції — то тут мовне чуття та філологічна компетенція мають, окремо й разом, почати вже не шкребти людину, а просто таки ревіти сиреною від такої наруги над собою.
І що ж ми бачимо в дійсності? Де ті філологи, які мали б вже засипати коментарями новинні сайти про неправильність написання? А немає їх. Немає від них жодної реакції, жодної оцінки, жодного відгуку. І не тільки від рядових, які отримали свій філологічний диплом, випустилися з «факультету наречених» і забули про все те мовознавство назавжди. Немає жодного відгуку і від тих, які активно займаються саморекламою в Інтернеті. (Ні, брешу, один відгук є — філологічно неграмотний до непристойності, навіть неможливо осмислено прокоментувати). І так вже кілька місяців, як короновірус гуляє по всій Землі, а нісенітне слово «коронавірус» — по шпальтах газет, сторінках сайтів, рядках документів та ефірах телеканалів. Кожен день. І кожен день такої ганьби українські філологи дієво доводять, що їх, як класу, — а не окремих індивідів — немає. А є самозванці з мовознавчими дипломами. А також напхані ними два профільні інститути в Національній академії наук. І неграмотне слівце «коронавірус» — це лакмусовий папірець, яскравий тест на грамотність, який гадані фахівці не проходять щоразу.
Звідки ж узялося неправильне написання і вимова? Здогадайтеся з одного разу. Правильно: з Росії. Відкрийте будь-який їхній сайт — навіть науково-популяризаторський — і побачите там лише неправильне написання. Бо орки давно іншомовні слова не запозичують, а тупо транслітерують з англійської. Або з іншої мови, якщо слово з неї. В даному випадку транслітерували латинське слово «coronavirus» з англійської. От і вийшло... Хоча в російській ті самі інтерфікси, що й в українській. Ну а вже за орками повторюють і наші землячки. Бо воно за порєбріком віднєє, там народ покультурнєє будєт, аніж в нашому селі.
Як бачимо, за поребриком філологів теж немає. Але нам від того не легше. Нам би зі своїм невіглаством, дурістю та меншовартістю розібратися. Але поки маємо тільки те, що маємо...
