Двоюрідна сестра сповна відчула на собі, що являє собою медична реформа імені Супрун.
Втомлена спіткнулася на темній вулиці, в результаті чого отримала перелом носа. „Швидка“ забрала її в лікарню, де її... просто проігнорували. Не оформили, не обстежили. Нічого. Медичний персонал, бачачи закривавлене обличчя, просто обходив і відвертався. Так і довелося їхати додому ні з чим. Коли настав день і відчинилися поліклініки, поїхала в найближчу. Там її не стали обслуговувати без жодних пояснень. Довелося їхати в другу (це в її стані; добре, що було кому супроводжувати). У другій поліклініці згодилися обслужити — але тільки за умови, що вона розірве договір зі своїм сімейним лікарем і укладе новий договір. Бо її сімейний лікар — в іншому місті. А вони нині — в Києві.
Таким чином, перебуваючи в іншому місті, ви не зможете отримати вчасно медичну допомогу, навіть якщо стікатимете кров'ю. Бо все тепер робиться тільки через сімейного лікаря. Це все, що треба знати про медичну реформу Супрун.
Насправді, цей принциповий архітектурний елемент супрунячої реформи був мені очевидним із самого початку, але я сподівався, що моїх близьких це якось омине. Не оминуло... І головне ж, що цій заокеанській мерзотниці навіть немає сенсу бажати, щоб із нею самою таке сталося — можновладних виродків завжди повезуть у приватну або „блатну“ (типу «Феофанії») клініку, знаючи, що у них є гроші. «Гроші підуть за пацієнтом», так. І ми навіть знаємо список усіх цих пацієнтів. А всі інші — отримуйте, що не чекали.
Варіант допису у блозі сайту
