«Аватар: Шлях води»

Стисло для всіх, хто ще не бачив другий «Аватар», він же «Шлях води». Подивитися однозначно треба. Той хто не встигне — а прокат ось-ось (до кінця року) завершиться — той дуже багато втратить. Поясню, чому.

Ніч яка зоряна...

Найкоротший день року — 21 грудня. Попередня ніч — з 20 на 21 грудня — найдовша у році. А 19 грудня був серйозний „приліт“, який додатково підкосив енергетичні мережі Києва так, що більша частина міста наступної ночі — з 19 на 20 грудня — опинилася у темряві.

І при цьому за збігом обставин вперше за багато днів було сонячно вдень і ясно вночі. Тож зоряне небо над темним містом виявилося незвично багатим на яскраві зорі, більшість з яких в інший час просто не видно через засвічування неба нічними міськими вогнями. Я стільки зірок над Києвом ніколи в житті не бачив. А тут навіть не тільки окремі зірки було видно, але й тьмяні зоряні скупчення і туманності. Особливо цікаво виглядав характерний „хрест“ Оріона (Бетельгейзе, Альнітак, Альнілам, Мінтака та Рігель, якщо перелічувати згори донизу і зліва направо), просто біля якого, одразу під поясом Оріона, виявилася Туманність Оріона (вона ж Мессьє 42 або, скорочено, М42), про яку я нічого не знав і бачив як ніби вперше.

Словом, наплював я на те, що холоднувато біля вікна, і довго сидів та дивився на незвичне зоряне небо. Сподіваюся, це була найзоряніша ніч над Києвом не тільки в цьому році, але ще на довго-довго років, десятиліть і століть наперед: світло нам у столиці потрібне більше. Але все одно було приємно.

Варіант допису у блозі сайту

Viber, Telegram та інші месенджери (частина 2)

Продовжимо розмову про безпечні та небезпечні інтернет-месенджери (засоби для безпосереднього спілкування в Інтернеті) і про інформаційну гігієну. Минулий допис був присвячений білоруському Viber-у. У цьому поговоримо про Telegram.

Прозора зима (за день до „прильоту“)

Гарний день був — 22 листопада... Особливо тим, що красиво було. Всі крони дерев — гілки, листя, хвоя — були суцільно вкриті прозорою кригою, ніби склом. А таке дуже рідко буває. Я ось тільки раз колись зумів пофотографувати таку прозору зиму.

Цього разу навіть не намагався, щоб не почали чіплятися, що це я тут під час війни фотографую. А воно найкрасивіше було навпроти МВС, де рядком ростуть кримські сосни з довжелезними хвоїнами, і ось ці всі голки суцільно були у прозорій крижаній глазурі. Тому все, що я зняв за день — це суперкоротке відео біля Золотих воріт, на якому теж, можна вважати, зафіксоване деяке диво природи: сніг десь упав з парапета і перевернувся так, що звислі бурульки стали вертикально, утворивши щось типу дитячого малюнку, на якому зображено казковий замок.

Красиво було. А наступного ранку був масований ракетний удар. Із попаданням в районі ТЕЦ № 5 — так що аж шибки задрижали. Після чого ми просиділи всім будинком без світла й опалення півтори доби. Але згадати 22 листопада було все одно приємно.

Варіант допису у блозі сайту

Щодо звільнення Херсона

Рідне місто, місто Херсон, Миліше тебе нема. Білі стіни гарних домів, Балкони на цих домах. А я іду, гукаю тебе Гуляти до зорі. І ми Самі Гуляймо.

Воплі Відоплясова Були деньки

Була у мене така забаганка, щоб Херсон звільнили до 7 листопада, до річниці більшовицького перевороту (він же Вєлікая октябрьская...). Це було б дуже іронічно (як з погляду місцевого: див. відеоряд за посиланням в епіграфі — так і з запоребрикового: див. міркування про «Страну вечного ноября»). Ну, друзі знають, обговорювали. Хоча сам я думав, що у листопаді бої за місто ще триватимуть, може й до кінця місяця.

В будь-якому разі, дійсність вирішила, що хай іронія буде в чому-небуть іншому, і перенесла звільнення Херсона на красиву дату 11.11.2022. Що теж добре. І чекати до кінця року не треба, як прогнозували обережні аналітики.

Зате можна святкувати. З кавунами. Куди ж без них?

Варіант допису у блозі сайту

Viber, Telegram та інші месенджери (частина 1)

Я трохи в шоці кожного разу, коли мені в ході повномасштабної війни Росії+Білорусі проти України доводиться раз у раз пояснювати черговим диким людям, що для українців користуватися білоруським Вайбером (Viber-ом) та приховано російським Телеграмом (Telegram-ом) — це самогубчий ідіотизм. Причому, пояснювати доводиться не лише диванним мешканцям, але й представникам бізнесу, що особливо дратує. Доведеться залишити тут у блозі пам'ятку з цього приводу. А заодно поговорити про альтернативи. Отже:

Зеленський не збирається звільняти Крим

Вже вчора, 5 листопада Олег Жданов засвідчив (див. відео з моменту вставки 47:20), що на нещодавньому обіді у французького посла в Україні цей самий посол повідомив присутнім, що Зеленський особисто обіцяв не відвойовувати Крим. Мовляв, будемо вирішувати долю Криму суто дипломатичними засобами.

І це не навесні сказано, це вже середина осені. Після неймовірної Балаклійсько-Ізюмської операції, після „бавовни“ у Новофедорівці, Джанкої та на Кримському мосту. І після визнання Російської Федерації країною з терористичним режимом низкою східноєвропейських країн, а також Парламентською асамблеєю Ради Європи. Навіть після всього цього блазень все одно хоче „лягти“ під Кремль. „Порєшать вапрос по-пацанскі“ з терористами.

Як бачимо, дорогенькі, зеленява наволоч за вісім місяців повномасштабного вторгнення не стала проукраїнською ані на мікрон. І не збирається звільняти українські території, все ще сподіваючись, що з російськими загарбниками вийде домовитися ціною здачі частини цих територій. Частини наших земель і частини нашого народу. В окупацію. В полон. В зону. В орду.

Це дуже доречне нагадування, що Україною під час війни й загрози тотального знищення керують її прямі вороги. Які анітрохи не змінили своєї проросійської позиції і лише будучи загнані в кут вимушено імітують український патріотизм. Власне, імітувати, грати роль — це вони вміють. Особливо — головний паяц, який взагалі тільки цим все життя й займається.

Це означає, що до осені наступного року, коли ми звільнимо Херсонщину, і постане питання про звільнення Криму, запропонований мною громадянський рух «Відсіч» повністю зберігатиме актуальність, оскільки виникне реальна загроза зупинки зеленявим кодлом українських військ і згортання операцій зі звільнення наших територій під будь-яким надуманим приводом.

Пора вже братися за розум, співвітчизники, і гасити всі такі плани зеленявих ще до того, як вони стануть актуальними. А не як завжди: кліпати очима, ляпати вухами і на ходу спати, аж доки смажений півень дзьобне, — після чого знову почати заднім числом бідкатися, мовляв: як же це так сталося, що у тисячний раз Україну злії люди приспали, лукаві, а тепер в огні її, окраденную, будять. От не було всіх 999 попередніх разів, все ж так добре було...

Варіант допису у блозі сайту

Злеє сонце блищить

Це — блог, і записи в тут можуть бути якнайрізноманітніші. В тому числі й несерйозні. Ось, NASA оприлюднило знімок Сонця за 26 жовтня, на якому прочитуються риси людського обличчя:

Як бачимо, Сонечко задоволено усміхається. Усмішка, правда, зовсім недобра, хоч і широка. Та й вусики якісь путлерівські чітко виділяються. Воно й не дивно.

Що робити з Білоруссю, і що з нею буде?

Всі знову напружуються з приводу нарощування російського військового угрупування на території Білорусі й спекулюють на тему, чим же воно закінчиться. Вставлю і свої п'ять копійок, як аналітичних, так і прогностичних. Проблему поставлю саме так, як у заголовку. У двох питаннях. Порядок цих питань спершу може видатися неправильним, але насправді з ним все гаразд. Зараз побачите. Отже:

Знову про твіти Маска

Повертаємося до теми скандальних проросійських твітів Маска. На даний момент можна уточнити дві обставини.

Про звільнення захисників Азовсталі

Цей допис з точки зору новинної має прострочену актуальність. Бо вчасно написати руки не дійшли. Але з аналітичної точки зору його актуальність від часу не залежить. Тому таки напишу.

Як я одразу й передбачив (з цього починалася перша версія цього допису), звільнення захисників Маріуполя й Азовсталі обговорили всі, хто міг, а головного ніхто й не помітив. А саме:

Про твіти Маска

Допис для всіх, хто обурився на вчорашні твіти Ілона Маска про Крим, Донбас і програш України у війні. Принципово не б'юся об заклад після того, як мені двічі не віддавали домовлене за суперечкою (і досі винні), але готовий стверджувати, що Ілон не писав ці твіти.

Подумайте своєю головою: чи став би виступати на боці агресивної Росії той самий Маск, який підтримав Україну Старлінками в перші ж дні вторгнення, коли ніхто нічого не розумів, а в США, де він живе, була тільки одна-єдина думка й позиція: через три-чотири дні Україна буде завойована? Так говорили всі в США, починаючи з перших осіб держави — а Маск у цей самий час відправляв в Україну Старлінки, бо знав, що у Росії є потужні засоби РЕБ, яким українцям нічого протиставити, відповідно, українська інфраструктура зв'язку буде за лічені дні виведена з ладу, і єдиний спосіб її відновити й допомогти українському фронту — це надати термінали Старлінку. Як обмовився сам Ілон, коли нещодавно виступав у Новегії на бізнес-форумі, партія терміналів для українського фронту була підготована компанією SpaceX до відправки чи то ще до вторгнення, чи то на самому його початку — тільки доставка зайняла чотири дні (таким чином, послідовність подій, яку всі бачили: коли 27 лютого Федоров звернувся до Маска через Твіттер, а той вже на наступний день доправив термінали в Україну — саме доправив, а не відправив, — оманлива і не відображає причинно-наслідкових зв'язків).

Ви справді думаєте, що ЦЯ людина може підтримувати Росію? Навіть якщо не знати про Маска більше нічого, окрім сказаного — людина, яка вже півроку БЕЗКОШТОВНО надає державі Україні дорогезний інтернет-зв'язок, щоб підтримати ту у війні з РФ (а приватним користувачам знизила в процесі тариф у півтора рази) — ця людина буде підтримувати іншу сторону конфлікту? Серйозно?

Очевидно, що Ілон не міг написати все те пропагандистське паскудство, яке досі висить на його сторінці у Твіттері. Але версія, що його обліковий запис зламали, теж невірна. Не ламав його ніхто. Хто ж тоді це все написав? Так очевидно ж! Ось хто:

Мобілізація і Новоросія

Долаючи відразу, таки послухав Пиню про часткову мобілізацію. Ну справді мерзенне патякання. Обурює сильно. Але один нетривіальний інформативний момент я з балаканини бункерного таки виніс: він нарешті прямим текстом визнав, що хоче на окупованих українських територіях оголосити «Новоросію». Яку, зрозуміло, приєднати до Ресурсної Федерації. Здається, це перше „новоросійське“ зізнання за весь час повномасштабного вторгнення.

І ось тут я маю повне право написати: а я ж попереджав! Я про це ще в березні писав. Власне, ось мій прогноз і збувся. А заразом можна оцінити й швидкість, з якою працює адміністративна машина Кацапєтії.

Варіант допису у блозі сайту

Редагування відео і ffmpeg

Трохи про редагування відео на комп'ютері. Треба було мені вирізати фрагмент із відеофайла. Я наївно відкрив Kdenlive і спробував зробити це там. Ну, здавалося б: графічний інтерфейс, розберуся. Промучився досить довго, але нічого не досяг, окрім розстановки міток і падіння програми. Плюнув і загуглив питання, що мене цікавило. І, о диво: виявилося, що в командному рядку це робиться дуже просто. Треба тільки вибрати, як описати фрагмент відео, який потрібно зберегти в окремий файл: через його початок та тривалість, чи через початок та кінець. В першому випадку вводимо в командному рядку команду

«Виміри незалежності»: відео з відкриття виставки

Кожен має займатися тим, чим уміє. Зокрема, на війні не всі повинні іти на фронт і сидіти там в окопах. Є багато іншої роботи, в тому числі і в тилу. І не лише військової. В цьому сенсі художнику краще працювати на ідеологічному фронті, а не на фізичному.

Цілком у руслі такого способу мислення був започаткований мистецький проект «Виміри незалежності», який увібрав у себе декілька самостійних мистецьких проектів, пов'язаних із висвітленням нинішньої фази російсько-української війни. Проект вилився, в тому числі, і у зведену виставку мистецьких та дизайнерських робіт, яка відкрилася у Києві в галереї «Митець» 23 серпня, на День державного прапора.

Експонуватиметься виставка зовсім недовго: до кінця місяця (завтра останній день). Але виставлені роботи залишаться і будуть надалі „працювати“. Збережеться також і корисна інформація, якою поділилися учасники на відкритті. Оце якраз у мене дійшли руки взяти відео, які я зняв під час відкриття, склеїти їх у єдиний файл та розмістити його на YouTube:

11 питань про війну (Юрій Бутусов)

Поширюю допис Юрія Бутусова, оскільки це — найрозумніше і найдоречніше, що було сказано про нинішню російсько-українську війну за весь період повномасштабного вторгнення.

Юрій Бутусов

11 питань про війну

1. Коли закінчиться війна?

Цікава нумерологія – 4

Не про війну. Про мої улюблені збіги і красиві числа. Так сталося, що в травні цього року я кілька днів відвідував квартиру № 181, розташовану на 18 поверсі. І вперше (1 день відвідування) це сталося саме 18 числа.

А вже наступного дня, 19 числа того ж травня, мені вдалося „спіймати“ дату і зробити ось такий знімок екрану телефону:

Чотири рази по 19. В четвертий день тижня. Жаль, травень в цю нумерологію не вписується.

Варіант допису у блозі сайту

Як відрізнити адекватного росіянина від неадекватного

До останнього моменту сподівався, що не доведеться сьогодні виступати на круглому столі «Війна як соціокультурний феномен», організованому (в Інтернеті, як у нас тепер водиться) рідним Інститутом філософії. Що черга до мене не дійде. Але довелося. Ну, раз таке діло, викладу тези виступу сюди. Отже:

ОСНОВНЕ ФІЛОСОФСЬКЕ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Основне питання, яке ставить перед нами реальність сучасної російсько-української війни, є етичним. Це

Сіверський Дінець і Сіверодонецьк (мовне)

Дерусифікація України має бути послідовною. Ось ми маємо далеко не найменшу — а зараз, під час війни, і важливу і в інших аспектах — річку Сіверський Дінець. Яка чомусь на картах і в документах постійно фігурує як «Донець»: через «о». А це теж факт русифікації, і це «о» треба виправляти. Особисто мій рід походить із Приоскілля, якраз із місцевості, що лежить недалеко від злиття Оскола і Сіверського Дінця, на самому південно-східному краї Слобожанщини. Так ось у нашому роду річку завжди називали: «Дінець» — через «і» і тільки через «і» (і, до речі, без епітета «Сіверський»). Так назву і слід писати.

В тій же географічній області у нас ще одна велика проблема: назва міста Сєверодонецьк (або, «Сєвєродонецьк» — «є-є» замість «є-е» — пишуть і так, і так). Здавалося б, місто знаходиться недалеко від річки Сіверський Дінець (хоч і не на самому березі, а на певній відстані, відділене і вільною землею, і кількома невеличкими населеними пунктами), тож його назва мала б бути утворена від назви річки. Як виявляється, ні.

Денісову звільнили через інформування про становище «Азова» у полоні

Так ось за що Верховна Рада раптово і так швидко звільнила Людмилу Денісову з посади уповноваженого з прав людини: за те, що вона повідомляла в своєму Телеграмі про тортури і вбивства російськими нелюдами полонених азовців (на фото другий зліва — убитий в полоні азовець). І не просто повідомляла, а офіційно зверталася до ООН з вимогами вплинути на РФ.

Таким чином, зеленява банда все ще сподівається замовчати тему «Азова», якому вони наказали через військове командування здатися в російський полон. І тепер будь-яку інформацію про становище азовців у полоні Єрмаку і компанії треба якщо не замовчати, то, принаймні, опустити з офіційного рівня на побутовий, а там якось забалакати. Нелюди. Такі ж, як їхні хазяї за порєбріком.

А дурненькі журналісти висувають наївні версії про те, що Денісова просто «не узгоджувала медійну активність з Банковою». Ага. От тільки не просто не узгоджувала, а свідчила про їхній злочин у стилі статті ККУ 111. А це вже зовсім інша кваліфікація.

Варіант допису у блозі сайту